відгрібати — а/ю, а/єш, недок., відгребти/, бу/, бе/ш; мин. ч. відгрі/б, гребла/, гребло/; мн. відгребли/; док., перех. 1) Відкидати, відсувати що небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. 2) рідко. Те саме, що вигрібати … Український тлумачний словник
відгрібати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підгрібати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідгрібати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідгрібати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідгрібати — а/ю, а/єш, док., перех. Відгребти все чи багато чого небудь, скрізь або в багатьох місцях … Український тлумачний словник
попідгрібати — а/ю, а/єш, док., перех. Підгребти багато чого небудь до чогось, у багатьох місцях … Український тлумачний словник
відгрібання — я, с. Дія за знач. відгрібати й відгрібатися … Український тлумачний словник
обгрібати — а/ю, а/єш, недок., обгребти/, бу/, бе/ш, док., перех. 1) Очищати, згрібаючи, відгортаючи що небудь із поверхні. 2) Підгрібати з усіх боків, згрібати кругом чого небудь (граблями, вилами і т. ін.) … Український тлумачний словник
підгрібання — я, с. Дія за знач. підгрібати … Український тлумачний словник